АНАЛІТИКА > ЕКОЛОГІЯ

Чому не оприлюднюється інформація щодо забруднення атмосферного повітря в Києві?

1 липня 2004 р. Центр політологічного та економічного аналізу “Київ – XXI ” отримав “відповідь” від Київської міської санепідемстанції на своє звернення від 14.06.2004 р., та й це було досягнуто лише завдяки зверненню народного депутата України.

Важко назвати цей лист відповіддю, оскільки він, по-перше, не містить конкретної інформації про забруднення атмосферного повітря у тих місцях, що були зазначені у зверненні Центру і де санепідемслужбою міста здійснюється плановий контроль повітря.

Казуїстика відписки в тому, що не зазначено, яка гранично допустима концентрація забруднюючої речовини (ГДК) береться до уваги СЕС – чи максимальна разова, чи середньодобова, що встановлені Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами). ДСП-201-97. Для того, щоб зрозуміти різницю цих двох нормативів необхідно визначитися з’ясувати, що є справді гранично допустимою концентрацією шкідливої речовини.

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я гранично допустима концентрація – максимальна концентрація шкідливого чинника, який, діючи на організм упродовж необмеженого часу, не викликає порушень здоров’я протягом життя людини, а також її нащадків. І цілком закономірним є дефініція цього терміну в ДСП-201-97, де гранично допустима концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі населених місць визначається як максимальна концентрація, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє та майбутнє покоління, не знижується працездатність людини, не погіршується її самопочуття та санітарно-побутові умови життя. Під це визначення ГДК найбільше підпадає норматив середньодобової ГДК, що запроваджена з метою запобігання загальнотоксичному, мутагенному, канцерогенному та іншому впливу забруднюючої речовини на людину при необмежено довгому (роками) вдиханню. Натомість, максимальна разова ГДК – така концентрація шкідливої речовини у повітрі населених пунктів, яка не викликає при вдиханні протягом 20-30 хв. рефлекторних, в т.ч. субсенсорних реакцій в організмі людини (відомо, що короткочасна дія шкідливих речовин може викликати фукціональні зміни в корі головного мозку та у візуальному аналізаторі). Концептуально поняття максимальної разової ГДК було запроваджено для використання при встановленні науково-технічних нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Тобто, концентрація шкідливої речовини в будь-який момент часу після розсіювання домішок в повітрі при несприятливих погодних умовах на межі санітарно-захисної зони підприємства не повинна перевищувати максимальну разову ГДК. (Значення максимальної разової та середньодобової ГДК для трьох сполук, характерних для вихлопних газів автомобілів, наведені в табл.1).

Так ось, у відповіді Київської міської СЕС, враховуючи спрямованність його керівництва на приховування інформації щодо реального екологічного стану Києва, скоріш за все, мова йдеться про максимальну разову граничну концентрацію, а не середньодобову. Така позиція не тільки не суперечить вимогам чинного екологічного законодавства, але й, що набагато гірше, сприяє погіршенню здоров ’ я киян. Хоча, слід зазначити, підстави для двозначного встановлення показників забруднення надають власне вищезгадані Правила. Доцільно також відмітити, що встановлені норми, на думку багатьох провідних фахівців у ції галузі, є недосконалими, оскільки не враховують багато інших аспектів проблеми оптимального нормування вмісту шкідливих речовин. Зокрема, сучасна концепція санітарно-гігієнічного нормування (хоча відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” ГДК водночас є екологічним нормативом, а не лише гігієнічним) грунтується на принципі пороговості дії шкідливих речовин, за яким всі ці речовини стають шкідливими лише у випадку досягнення порогової (гранично допустимої) концентрації. Проте багато спеціалістів притримуються думки, що далеко не всі речовини безпечні в допороговій концентрації, а, тим більше, в різних умовах. Але це окрема тема.

Другою маніпуляцією керівництва СЕС м.Києва є ігнорування вимоги пункту 8.10. тих же ДСП-201-97, згідно з якими показник гранично допустимого забруднення (ГДЗ) атмосферного повітря є відносним інтегральним критерієм оцінки забруднення атмосферного повітря населених місць, який характеризує інтенсивність та характер сумісного діяння сукупності присутніх у ньому шкідливих домішок. А, як видно з відповіді, керівництво СЕС займається лише статистикою перевищень ГДК окремих забруднюючих речовин.

Але навіть з цієї відповіді абсолютно зрозуміло, що висновок ВГО “Громадський контроль” та ЦПЕА “Київ – XXI” про те, що забруднення атмосферного повітря шкідливими сполуками, які містяться у викидах з вихлопними газами автотранспорту, становить серйозну небезпеку для здоров’я та життя киян, є беззаперечним. Зокрема, наведені у листі дані свідчать:

1. Приблизно у половині місць у Києві, де СЕС проводить моніторинг повітря (а цих місць по всьому Києву не менше 100) рівень забруднення є недопустимим і небезпечним.

2. В Києві є місця, де рівень забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами перевищує безпечне для здоров ’ я та життя граничне нормативне значення показника забруднення (ГДЗ) більше як у 30 разів.

Центр політологічного та економічного аналізу “Київ – XXI ” з метою більш глибшого дослідження проблеми забруднення атмосферного повітря в Києві вихлопними газами автомобілів додатково зібрав інформацію про вміст диоксиду азоту, сірчистого ангідриду та оксиду вуглецю в атмоферному повітрі у різних місцях міста. На підставі цих даних була проведена оцінка забруднення атмосферного повітря сумішшю вищезазначених сполук у деяких місцях правобережної частини Києва протягом 2001-2004 р.р. Слід відмітити, що з метою уніфікації методик оцінки забруднення атмосферного повітря при розрахунку показників забруднення використовувалися нормативи максимальних разових ГДК, хоча, як було зазначено вище, це не зовсім коректно. Результати оцінки забруднення атмосферного повітря оксидом азоту, сірчистим ангідридом та оксидом вуглецю, проведеної ЦПЕА “Київ – XXI ”, наведені в таблиці_№1.

Оцінка забруднення повітря здійснювалася відповідно до розділу 8 Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), згідно з якими:

1. оцінка фактичного рівня забруднення атмосферного повітря проводилась шляхом спіставлення сумарного показника забруднення (ПЗ) сумішшю речовин з показником гранично допустимого забруднення;

2. сумарний показник забруднення повітря сумішшю речовин розраховується за формулою: ПЗ = (С1/ГДК1хК1 + С2/ГДК2хК2 + С3/ГДК3хК3)х100, де ПЗ – сумарний показник забруднення (у %); С1, С2, С3 – значення фактичних концентрацій відповідно диоксиду азоту, оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду; ГДК1, ГДК2, ГДК3 – значення максимальних разових гранично допустимих концентрацій відповідно диоксиду азоту, оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду; К1, К2, К3 – значення коефіцієнтів, які враховують клас небезпечності відповідно диоксиду азоту, оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду, К1 = 1,1, К2 = 0,9, Кз = 1;

3. показник гранично допустимого забруднення (ГДЗ) повітря визначається за формулою: ГДЗ = Ккд х 100%, де Ккд – коефіцієнт комбінованої дії, для суміші диоксиду азоту, оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду Ккд = 1,7320508, для суміші диоксиду азоту та оксиду вуглецю Ккд = 1,4142135.

З наведених в таблиці даних стає зрозуміло, що рівень забруднення повітря в Києві невпинно зростає. Зокрема забруднення атмосферного повітря центральної частини Києва речовинами, які характерні для викидів автотранспорту, зросло за останні 4 роки більш ніж удвічі. Рівень забруднення атмосферного повітря в опалювальний сезон вищий, ніж в теплі пори року. Це свідчить про те, що основним захистом від дії шкідливих речовин, які містяться у вихлопних газах автотранспорту, є зелені насадження. Взимку, коли дерева не мають листяного покрову, рівень забруднення вищий не менш ніж на 30%.

Цілком зрозуміло, що СЕС не змогла б давати дозволи на будівництво нових об’єктів офіційно визнавши рівень реального забруднення атмосферного повітря в Києві. Без реалізації заходів щодо досягнення допустимого рівня вмісту шкідливих домішок в повітрі відповідно до чинного законодавства будівництво будь-яких об’єктів не дозволяється.

Центр політологічного та економічного аналізу “Київ – XXI“