АНАЛІТИКА > ЕКОНОМІКА

ЩОДО ДЕЯКИХ АСПЕКТІВ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА"

2008-11-10

На минулому тижні був опублікований підписаний Віктором Ющенком 17 вересня 2008 року Закон України “Про акціонерні товариства” №514-VI. В Україні цей закон не могли прийняти роками. До цього починаючи з 2000 року чотирма скликаннями Верховної Ради було відхилено 12 версій цього законопроекту. Подібні закони вже прийняті в усіх країнах СНД.

Закон, зокрема, регулює правовий статус акціонерних товариств, типи АТ, порядок їх створення, порядок відчуження акцій, визначення ринкової вартості майна, права й обов'язки акціонерів, захист прав акціонерів, порядок виплати дивідендів, проведення зборів акціонерів та інші питання діяльності АТ.

У даному законі передбачаються наступні новації:

Згідно ст.5, п.1 “Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства”. За задумом авторів Публічні АТ повинні замінити існуючі Відкриті АТ, а Приватні АТ – відповідно Закриті АТ.

Також, обмежено кількісний склад акціонерів Приватного АТ, що не маже перевищувати 100 акціонерів.

У п.2. зазначено “Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій”

Згідно ст.20, п.2 “Усі акції товариства є іменними. Акції товариства існують виключно у без документарній формі”

Згідно ст.24 “Публічне акціонерне товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі”

У ст.43 визначено обов’язковість застосування бюлетенів при голосуванні на загальних зборах АТ. 

Згідно ст.78, п.3 “Публічне акціонерне товариство зобов’язане мати власну веб-сторніку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства…”.

Найсуттєвіші проблеми, які вирішує закон

В першу чергу закон спрямований на протидію рейдерам і захисту права власності. Цьому сприятиме обов’язковість застосування бюлетенів, в яких чітко зазначатиметься: повне найменування АТ; дата і час проведення загальних зборів акціонерів; перелік питань, винесених на голосування; варіанти голосування за кожний проект та підпис акціонера (ст.43, п.2).

Також передбачено переважне право акціонера придбати розміщені товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій (ст.27, п.1).

Суттєвим є п.4, ст.7 “Акціонер приватного акціонерного товариства, який має намір продати свої акції третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства та саме товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів  товариства  здійснюється   через   товариство.   Після отримання  письмового  повідомлення від акціонера,  який має намір продати свої акції третій особі,  товариство зобов'язане  протягом двох   робочих   днів  направити  копії  повідомлення  всім  іншим акціонерам  товариства”. 

Законом не передбачається спосіб відчуження акцій АТ через дарування, що унеможливлює ще один спосіб потрапляння в акціонери рейдерів.

Враховано практику, коли рейдери проводили по декілька зборів по місцю свого знаходження. Згідно ст.35 “Загальні збори акціонерів проводяться на території України, в межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства…”.

Згідно ст.50, п.1 “У разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону… акціонер, права … якого порушені таким рішенням, може оскаржити ці рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття”. Тобто, дана стаття унеможливлює багаторічну судову тяганину.

Ст.52, п.2, пп.8 унеможливлює ще одну діючу практику, коли маючи 40% акцій і свого директора можна зривати збори акціонерів, через що не можна переобрати директора. Тепер власник контрольного пакету акцій зможе призначати чи звільняти директора, оскільки це виключна компетенція наглядової ради, а саме “До виключної компетенції наглядової ради належить: обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу”.

У ст.64, п.1 прописано процедуру придбання значного пакета акцій товариства, а саме “Особа (особи,  що діють спільно),  яка має намір  придбати акції,  що  з  урахуванням кількості акцій,  які належать їй та її афілійованим особам,  становитимуть 10 і більше відсотків  простих акцій  товариства  (далі  -  значний пакет акцій),  зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати  придбання  значного  пакета  акцій подати   товариству   письмове  повідомлення  про  свій  намір  та оприлюднити його.  Оприлюднення повідомлення  здійснюється  шляхом надання  його  Державній  комісії  з  цінних  паперів та фондового ринку,  кожній  біржі,  на  якій  товариство   пройшло   процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органів”.

Захист міноритарних акціонерів. В першу чергу право мінори тарних акціонерів захищає ст.53,п.3 “Обрання членів наглядової ради публічного товариства, здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування. Обрання членів наглядової ради приватного товариства здійснюється за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування…”. Визначення кумулятивного голосування дано у ст.2, п.9 “кумулятивне голосування – голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами”. Завдяки кумулятивному голосуванні у міноритарних акціонерів буде власний представник в наглядовій раді АТ.

В разі купівлі контрольного пакету акцій мажоритарний акціонер не зможе самовільно змінити наглядову раду і правління. Це необхідно буде зробити з урахуванням мінори тарних акціонерів і за чітко визначеною процедурою починаючи зі скликання загальних зборів акціонерів. Це допоможе власникам дрібних пакетів акцій захищати свої права.  

У новому законі зупинено схему, коли підконтрольний певним акціонерам менеджмент на підприємстві самовільно виводив активи АТ. Це досягається взаємодією двох статей – ст..2, п.1 вводиться поняття “значний правочин – правочин, учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства…”, а згідно ст.52, п.2, пп.18 “До виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішень про вчинення значних правочинів…”

Також, закон зупиняє практику розмивання частки акціонерів у статутному капіталі АТ шляхом додаткової емісії акцій. По-перше, “Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів” (ст.21, п.1). По-друге, “Переважним правом акціонерів визнається: право акціонера – власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій” (ст.27, п.1). По-третє, “Переважне право надається акціонеру – власнику простих акцій у процесі приватного розміщення обов’язково …” (ст.21, п.2). Як наслідок, зменшити частку мінори тарних акціонерів буде важче, адже у випадку додаткової емісії вони отримують перевагу на купівлю додаткових акцій.

Недоліки

Найбільшою прогалиною закону є кворум загальних зборів акціонерів на рівні не менше 60%, а саме згідно ст.41, п.2 “Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менше як 60 відсотків голосуючих акцій”. Тобто, власники 40% + однієї акції й надалі зможуть зривати засідання не з’явившись на нього.

Не зовсім зрозумілою є необхідність обрання ревізійної комісії (ревізора), а саме ст.73, п.1 передбачає “Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора)”.

Найбільш ефективним і розповсюдженим способом перевірки фінансово-господарської діяльності АТ є незалежний аудит, що і передбачає ст.75, п.1 “Річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором”. Ознайомившись зі ст.74. п.1, а саме “Ревізійна комісія (ревізор) проводить перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року, якщо інше не передбачено статутом…” виникає питання – навіщо дублювати процедуру? Адже, саме зовнішній контроль (зовнішній аудит) є найбільш об’єктивним і неупередженим, чого не можна сказати про внутрішній (ревізійна комісія чи ревізор).

Тим паче, що відповідно до ст.32, п.2 “Акціонерне товариство зобов’язане щороку скликати загальні збори”, як і зовнішній аудит. Логічно, що при загальних зборах АТ будуть висвітлені результати фінансово-господарської діяльності з відповідним підтвердженням незалежного аудиту. Але яку функцію за задумом авторів виконуватиме ревізійна комісія (ревізор) дублюючи процедуру сказати важко.

Перспективи втілення

Згідно розділу XVII, п.1 закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, окрім ст.20, п.2, ч.2, а саме акції товариств повинні існувати виключно у без документарній формі, на що відведено два роки з дня опублікування.

У процесі перетворення ВАТ та ЗАТ відповідно у Публічні АТ та Приватні АТ виникнуть доволі значні проблеми. Найбільшою проблемою буде процедура лістингу та необхідність залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі при перетворенні ВАТ в Публічні АТ . Для цього необхідно відповідати доволі жорстким вимогам фондової біржі. Проблема полягає в тому, що більшість ВАТ цим вимогам не відповідають, а їх не так вже й мало – за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку станом на 01.01.2005 їх кількість становила 11.556 ВАТ (34,6% від загальної кількості АТ).

Як наслідок частина ВАТ змушена буде поміняти свою організаційну форму у Приватне АТ, інші – вийти на біржу. Що стосується більшості, то вони або змінять організаційну форму на ТзОВ, або взагалі перестунуть існувати.

Як позитив можна виокремити поштовх, який це надасть розвитку реального фондового ринку.

Загалом, питання полягає в тому, чи достатньо двох років перехідного періоду. Оскільки парламент в особі “представників чи уповноважених представників” реального бізнесу прийняв цей закон, то логічно думати що бізнес середовище до цього підготувалася і новоприйнятий закон дійсно необхідний. Загалом так воно і є, тільки підготувалися до цього вже сформовані структури, а для нерентабельних і формально існуючих товариств цей процес пройде болісно.

Звичайно, виникає багато питань щодо закону, скажімо щодо оновленням реєстру акціонерів та переведенням його у без документарну форму. Для цього необхідно оновити реєстр акціонерів, що не так легко, адже частина акціонерів вже не жива, а відшукати правонаступників і коректувати реєстр не з легких справ. Також, потрібно укласти договір з реєстратором, перевести це у без документарну форму тощо. В будь-якому випадку це тривалий і витратний процес, який досить складно буде реалізувати протягом відведеного строку.

З упевненістю можна сказати, що в разі виникнення певних труднощів у реалізації протягом відведеного строку можна внести поправки до закону, що насправді не так страшно. Головне, що процес розпочато, а для економіки це своєрідне очищення, структуризація, яка в кінцевому результаті зробить публічними бізнес. А це вигідно як державі, в особі фіскальних органів, так і людям (соціальна відповідальність компаній, якість продукції тощо).

Центр політологічного та економічного аналізу "Київ - ХХІ"