ІНТЕРВ'Ю

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ВІКТОРА МУСІЯКИ НА ТЕМУ:

"КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА - ПРОЛОГ ЧИ ПОСТСКРИПТУМ"

2004-09-22

Вікторе Лаврентійовичу, Ви секретар Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України. Скажіть, що зараз відбувається навколо Конституційної реформи, і які перспективи внесення змін до Конституції?

На фоні виборчої президентської кампанії ідея конституційної реформи залишається у своєрідній політичній тіні. Всі мають на увазі, що коли ми підійдемо до законопроекту "Про внесення змін до Конституції" №4180, він займе центральне місце в порядку денному Верховної Ради. Очікується, що висновок Конституційного суду щодо внесеного законопроекту надійде в кінці вересня або на початку жовтня. Відомо, що активно обговорюється питання щодо часу розгляду цього законопроекту: до 1 туру голосування чи в проміжку між 1 і 2 туром голосування. Сьогодні багато-хто ставить під сумнів перспективу прийняття змін до Конституції, коли б цей проект не голосувався. Значні сумніви, дійсно, є у зв'язку з процесами, які відбуваються в парламентській більшості. Ясно, що перспектива набрати 300 голосів при кінцевому голосуванні по законопроекту є при наявності згуртованості і "єдиному пориві" більшості, до якої має додатися як ліва частина парламенту, так і, обов'язково, частина позафракційних або група "Центр". Вважаю, що все-таки перспективи внесення змін до Конституції не вичерпані. Навіть, на фоні процесів що відбуваються в більшості, атмосфера навколо змін до Конституції атмосфера навколо змін до Конституції буде формуватися на зовсім інших основах. Великий вплив на кінцевий результат буде мати хід президентської кампанії. Чим жорстокішою буде боротьба між основними фігурантами, тим більше депутатів будуть схилятися до необхідності обмеження нинішніх повноважень президента, що є однією з "фішок" законопроекту №4180. Навіть, затяті противники змін до Конституції будуть схильні до того, щоб убезпечити суспільство від авторитарних та, навіть, в перспективі диктаторських дій глави держави, а ще більше - його оточення.

Чи відновиться колишній формат більшості у Верховній Раді, і як це може вплинути на процес затвердження змін до Конституції у законодавчому органі? Особливо цікавою в даному контексті є позиція спікера парламенту та лідера НАПУ Володимира Литвина.

Процеси, що відбуваються в парламентській більшості багато-хто прогнозував. Мається на увазі, що перспектива того чи іншого кандидата в президенти на обрання главою держави впливатиме на конфігурацію коаліції політичних сил в парламенті. Ці процеси відбуваються поки що помітно лише для тих, хто присутній на політичній парламентській кухні. Зовні процеси дифузії більшості розпочалися на основі невдоволення частини депутатського корпусу діями уряду в сфері приватизації. Більшість підірвалася здавалося б, в найбільш надійних місцях: в фракції керівника більшості - Степана Гавриша та фракції голови парламенту - Володимира Литвина. Депутати з цих фракцій заявили про призупинення свого перебування в парламентській більшості, при цьому заявивши свої економічні вимоги. Як я і передбачав, вчора 21 вересня почалося повернення відновлення депутатів в складі парламентської більшості. 13 депутатів Демініціатив заявили, що вони знову стають членами більшості. Я не виключаю, що найближчими днями теж саме заявить і фракція НАПУ. Більш чутливого удару по більшості завдали 9 депутатів групи "Центр", які заявили не про призупинення, а про вихід з парламентької більшості. Заяви, які ми чуємо від керівника виборчого штабу Януковича - Сергія Тигіпка та й від самого Януковича слід розглядати як своєрідний тиск на парламент, ту частину, що представляє парламентсько-урядову коаліцію. Думаю, що розпад парламенької більшості з політичних причин найближчим часом можливий лише у зв'язку з формуванням своєрідної позиції, що виражає політичну мужність окремих депутатів. Так сьогодні була оголошена заява депутатом Шевчуком про те, що він, його колеги Зарубінський і Кафарський (всі троє з фракції НДП-ПППУ) не вважають можливим подальше перебування в парламентській більшості, оскільки вона не виражає тієї політичної позиції, на якій вони бачать своє перебування в парламенті. Щодо особливої позиції голови парламенту та лідера НАПУ В. Литвина, можна сказати тільки те, що він уміло використовує протиріччя в середині більшості для збільшення свого вплиу на парламент вцілому, і підвищенн свого політичного авторитету.

Вчора була створена тимчасова комісія з розслідування інциденту щодо отруєння Віктора Ющенка, яку до речі очолив Ваш колега Володимир Сівковичу. Які повноваження цієї комісії і які правові та інші наслідки матимуть її висновки?

У зв‘язку з інцидентом щодо Віктора Ющенка Верховна Рада України 425 голосами створила Тимчасову слідчу комісію, на яку поклала обов‘язок провести розслідування всіх обставин, пов‘язаних з ним. Очолив комісію народний депутат В. Сівкович. Треба сказати, що відповідно до Конституції для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес Верховна Рада має право створювати Тимчасові слідчі комісії, що і було зроблено в цьому випадку. Разом з тим, Конституція визначає, що організація і порядок діяльності ТСК встановлюється законом. На сьогодні такого закону не має, хоча Верховна Рада неодноразово приймала цей закон, і також неодноразово Президент накладав на нього “вето”. Тому повноваження цієї Комісії не є юридично визначеними. Кожного разу комісія сама встановлює коло питань, які має розслідувати та визначає, які при цьому необхідно здійснити дії, яких осіб допитати, які документи вилучити і т.д. Скоріш за все, ця комісія буде діяти значною мірою координуючи свої дії з відповідними правоохоронними органами і медичними установами. Висновки і пропозиції ТСК не є вирішальними для офіційного слідства і суду. Але комісія може запропонувати Верховній Раді зробити відповідні політичні висновки щодо обставин, які вона буде досліджувати.

Чи справді Леонід Кучма відмовився від планів проведення політичної реформи? Яка позиція СДПУ(о) і особисто Віктора Медведчука, вони далі роблять головну ставку на реформу?

Мені відомо зі ЗМІ, що на зустрічі з керівниками фракцій більшості Леонід Кучма висловився щодо перспектив реформи так, що це є справою більшості: якщо вона вважає що реформа потрібна, то має до цього прагнути, а якщо вважає що непотрібна – то так і буде. Пам‘ятаємо, що кандидату “від влади” В. Януковичу свого часу було дано першочергове завдання – забезпечити проведення конституційної реформи. Не думаю, що Президент та інші представники верхніх ешелонів влади, і особисто В. Медведчук кінцево полишили ідею проведення реформи. Звичайно, в ситуації, що склалася на сьогодні проведення процедури внесення змін до Конституції стала більш складною, якщо взагалі можливою. Та говорити про цілковиту неможливість здійснення основної складової політичної реформи підстав немає.

Уявімо, що ухвалення змін до Конституції не відбудеться до моменту проведення Президентських виборів. В такому разі, якими на Вашу думку будуть позиції основних парламентських гравців стосовно політичної реформи: 1) у разі обрання Президентом Ющенка; 2) у разі обрання Президентом Януковича; 3) у разі, якщо Президентом буде інша особа.

Насмілюсь відразу відкинути пункт 3. Вірогідність того, що Конституція залишиться незайманою надзвичайно висока. Тоді, звичайно, особа, яка обійме найвищу державну посаду буде мати наявні практично необмежені повноваження. Позиції основних “парламентських гравців” стосовно політичної реформи будуть, безумовно, визначатися їх приналежністю до табору майбутнього президента, або до тих, хто залишиться в опозиції чи “промаже”. Загальним для майбутнього президента, чи то Ющенка, чи то Януковича буде, на мій погляд, абсолютне несприйняття ідей обмеження президентських повноважень, чим має супроводжуватися обов‘язково політична реформа. Думаю, що будуть продемонстровані прагнення виконати обіцянки щодо проведення політичної реформи данні на період і вході виборчої кампанії. Вони будуть виражатися в тому, що в полі зору Президента і Парламенту будуть окремі спеціальні закони, такі, наприклад, як Закон “Про Кабінет міністрів”, “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про президента”, “Про Верховну Раду України”. “Про місцеве самоврядування в Україні” та інші. Чіпати текст Конституції навряд чи хто з цих двох можливих осіб буде.

Роман Безсмертний порівняв Конституційну реформу з "рахітним поросям", у якого величезна голова і малесенькі ноги. Мовляв, скільки таке порося не годуй, тулуб у нього не виросте, а коли таке порося заб’єш, наїдку з нього ніякого. Чи згодні Ви з таким порівнянням?

Метафора Романа Безсмертного насправді оригінальна. Разом з тим, я не поділяю його ставлення до ідеї конституційної реформи в такій формі. Розумію, що “Нашій Україні” сьогодні не має резону змінювати Конституцію при абсолютній впевненості в перемозі В. Ющенка, оскільки не має бажання обмежувати повноваження майбутнього глави держави. Це не тільки повноваження Президента, це зваблива перспектива для його оточення. І воно прагне скористатися цією перспективою на 100%.

Як ви оцінюєте дієздатність і сенс існування парламентської більшості впродовж двох з половиною років, якщо практично всі принципові протистояння з опозицією вона програла?

Я жодного дня не перебував у складі парламентської більшості, оскільки вважаю її штучним формуванням, пристосованим для ручного управління парламентом з-за його меж. Спочатку роботи нинішнього парламенту я пропонував створити парламентську коаліцію навколо ідеї політичної реформи, закріпивши єдність цілеспрямованої діяльності тих, хто в неї ввійде відповідною програмою парламентських дій, узгоджених з урядом і президентом. Ця пропозиція, звичайно, не була підтримана. В Вашомупитанні по-суті запропонована і відповідь. Але буде правильним оцінювати дієздатність функціонуючої більшості з точки зору досягнення нею політичних цілей, а це є проведення політичної реформи, внесення змін до Конституції. З іншого боку необхідно кинути ретроспективний погляд на численну кількість законів, змін до законів, в яких знайшли відображення економічні, фінансові інтереси багатьох народних депутатів та фінансово-олігархічних груп, представлених в парламенті. Я згоден, що в сфері політичної діяльності досягнення більшості мізерні: в першому читанні прийнято проект закону “Про внесення змін до Конституції” №4180. Щодо другого аспекту діяльності парламентської більшості, то тут важко, навіть, знайти оцінити розмір позитивних досягнень більшості і тих кого вона представляє. До речі, не можна не звернути увагу на те, що в поставленому Вами питанні є значна неточність. Ви говорите про програш парламентської більшості опозиції. Кого Ви маєте на увазі під “опозицією” – фракції комуністів і соціалістів активно приймають участь у політичній реформі. Хіба це не опозиція? “Наша Україна” і БЮТ – ось ті, хто сьогодні уособлюють опозицію в парламенті, хоча в перший рік каденції діючого парламенту “Наша Україна” соромилася визначати себе як опозиційну політичну силу.

В “КоммерсантЪ” опубліковано матеріал про закриту частину зустрічі президентів країн ЄЕП в Астані. Зокрема, йдеться про необхідність жертвування Україною національним суверенітетом заради “сумнівних” союзів. Хочеться почути Вашу думку щодо юридичних, політичних та економічних аспектів входження та поглиблення інтеграції України в ЄЕП. І взагалі, чи доцільно порушувати Україні власну Конституцію, позбуватися частини суверенітету задля євразійського союзу? Можливо таки європейський вектор зовнішньої політики більш доцільний?

Ідея вступу України в ЄЕП викликала у політичному середовищі України неоднозначне сприйняття. Це знайшло своє відображення в процесі обговорення відповідного договору у парламенті. Все ж, цей договір був ратифікований. Сьогодні ми є свідками доволі активних зовнішньополітичних і економічних рефлексії владних структур України, Росії, Казахстану і Білорусії, які демонструють прагнення прискореними темпами наповнити цей простір (ЄЕП) угодами, нормативними актами, які б надійно зв‘язали наші країни. Поки-що весь цей процес надзвичайно еклектичний в суцільному тумані конкретних перспектив, я маю, звичайно, перш за все, на увазі Україну. Зустріч глав держав в Астані, яка зараз активно обговорюється привнесла нові тривоги та невизначеність в реальних перспективах економічної ефективності участі України в структурах ЄЕП. Нагадаю, що практично весь український політикум сприйняв ідею поглиблення економічних відносин з названими чотирма державами, але багато-хто вважає неприйнятними такі засади договору, які здатні посягнути на суверенітет держави. В тексті договору передбачено створення єдиного регулюючого органу, рішення якого мають бути обов‘язковими для країн-учасниць. Це перше положення, яке є абсолютно неконституційним для України, оскільки посягає на її суверенітет. Друге, в тексті договору є цікаве положення про те. що країни-учасниці узгоджують свій рух до ВТО. Відомо, що країни, які першими вступають до ВТО можуть висувати власні вимоги до майбутніх претендентів на вступ до ВТО. Україна в цьому процесі, навіть, випереджає Росію. Вже не кажучи про Білорусь і Казахстан. Тому взяти на себе зобов‘язання викладене в договорі – означає відмовитися від власних інтересів України. Ми ж не в СРСР, де всі сестри-республіки були рівні в своєму безправ‘ї. Тому ясно, якщо ми здатні і прагнемо бути повноцінним членом європейської і світової спільноти, маємо зберігати власну гідність і жорстко відстоювати власні інтереси, навіть. У відносинах з друзями-сусідами. Я не вважаю за можливе коментувати те, що було опубліковано в “Комерсанті” , але викладене вище дає підстави передбачати можливість і логічність прийняття главами держав в Астані домовленостей як щодо митного союзу, який є реально неприйнятним для України з наведених вище підстав, так і щодо перспектив введення єдиної валюти, узгодження податкової, грошово-кредитної та валютно-фінансової політик. Ясно, що як би Україна погодилася на прийняття на себе зобов‘язань з цих питань, це призвело до серйозної внутрішньої політичної кризи в ході президентських виборів. Які це може мати наслідки, думаю що всім ясно.

Виктор Лаврентьевич, сегодня Литвин обявил о создании новой депутатской группы "Единая Украина". В нее их всех харьковчан вошел только А.М. Бандурка. Как Вы оцениваете шансы С.Б. Гавриша на создание полноценной группы (кого он может пригласить в группу для минимального составе, не станете ли вы этим человеком)? И как сам факт создания "Единой украины" отразится на нынешнем большинстве?

Відповідь:

Я сочувствую Степану Богдановичу, которому приходится решать проблемы как внутри парламентского большинства, так и проблему сохранения депутатской группы в условиях агрессивной политической среды в период перманентного кризиса взаимного доверия в этом же парламентском большинстве и в отношениях с правительством. Я пребываю в депутатской группе «Центр» и жаждал бы до конца работы этого парламента пребывать в этой группе. Конечно, жаль, что в самом начале работы парламента не было найдено того, что могло бы объединить всех харьковчан в одной группе или фракции. Ясно, что интересы Харьковщины можно было бы отстаивать более целеустремленно, мощной едино силой. Стоило бы, наверное, обсудить этот вопрос с руководством области и города, хотя бы с целью выработки концептуальных основ такой фракции в будущем парламенте, даже не зависимо от того, будут ли в нем депутаты-харьковчане нынешнего парламента. Что касается «Единой Украины», то она есть органичной составляющей в целом большинства. Всего лишь реализовано естественная идея: в название фракции вмонтировано название партии, которую возглавляет Б. Губский. Люди готовятся к будущим парламентским выборам.

Найближчим часом Верховною Радою у другому читанні розглядатиметься закон про нотаріат, автором якого Ви є. За свідченням багатьох експертів, в закон багато новел, в тому числі принципових. Що дасть прийняття закону, в тому числі для пересічних громадян?

Проект закону “Про нотаріат” готується до ІІ читання. Надійшло біля 150 пропозицій, які зараз опрацьовуються. Необхідність нової редакції закону “Про нотаріат” обумовлюється новими умовами функціонування інституту нотаріату в Україні на основі здобутків міжнародного досвіду практичних вимог конкретного життя та необхідності створення умов до вступу України до Міжнародного союзу латинського нотаріату, який об ‘єднує більше 70 країн світу. Цим проектом вирішується низка питань, які мають забезпечити завершення процесу реформування нотаріату в Україні. І запровадження єдиного нотаріату відповідно до нових економічних, соціальних і політичних умов суспільного розвитку. Практика застосування діючого закону засвідчила штучність поділу на державних нотаріусів та приватних, виявила неефективність державного регулювання приватних нотаріусів, визначення їх статусу, що потягло за собою судові спори не тільки в межах держави, але й за кордоном.

Прийняття закону “Про нотаріат” в новій редакції сприятиме встановленню ефективного позасудового забезпечення охорони і захисту законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави. Будуть встановлені єдині принципи, методи і форми організації нотаріальної діяльності, а також розвитку міжнародних стосунків і співпраці України з іншими державами. На законодавчому рівні врегульовуються правовідносини: держава-нотаріус; особа(фізична, юридична)-нотаріус; нотаріус-органи самоврядування нотаріусів. Цей законопроект знайшов схвальні відгуки в середовищі українських нотаріусів.

Питання про позавчорашню зустріч президента зі своїми політичними спільниками: Кучма сказав, що "настав уже час нарешті займатися виборами Януковича" і жодного слова у цьому взв"язку про політреформу. Це означає, що вона не цікавить уже цю команду? Чи все настільки погано у Віктора Федоровича, що не до реформи зараз?

Нажаль, я не знайомий з інформацією про зустріч Президента з йог “політичними спільниками”. Разом з тим, якщо Леонід Кучма дійсно заявив про те, що “настав уже час займатися виборами Януковича”, я отримав підтвердження власним спостереженням: до сьогодні мені здавалося (як видно не безпідставно), що влада взагалі не займається претендентом від влади. Більше того, на мій погляд, все, що робиться - тільки на шкоду Януковичу. Мабуть тепер вже точно влада визнає Януковича своїм.

Стосовно реформи. Події в парламенті можуть дозволити Віктору Федоровичу поставити перед соратниками питання про реальність і доцільність прикладати зусилля в цьому напрямку, коли, все таки, для нього основне - перемогти в перегонах. В цілому не думаю, що названа Вами команда відмовилась від “останнього стрибка” – чому б не спробувати?

Пане Вікторе! Прокоментуйте, будь-ласка, відставку Марчука. Що може бути підставою для такого рішення? Якісь нові комбінації влади?

Як видно з інформації, яку передали ЗМІ Є. Марчуку Президент об‘явив догану за незадовільне виконання доручень про демілітаризацію, економічне оздоровлення і подальший економічний, соціальний і культурний розвиток зони Балаклавської бухти в Севастополі. Можна згадати також і про літню догану за серйозні недоліки в роботі і попередження про персональну відповідальність про стан вибухонебезпечних арсеналів, баз і складів. Ці обставини можуть сприйматися як достатня офіційна позиція глави держави при вирішенні питання про відставку міністра оборони.

Щось інше коментувати у мене немає підстав. Я допускаю, що звільнена посада може бути використана як транзитна, що має потягнути цілу низку кадрових пересувань в вищих ешелонах влади. Багато-хто вже зачекався від Президента демонстрації його здатності в самий напружений політичний момент здійснювати ефектні пертурбації.

Ви є членом депутатської групи “Центр”. Про доволі оригінальну депутатську групу без одноосібного лідера сказано достатньо. Хотілося б від Вас почути про принципи роботи цієї групи, її місце і роль в строкатій фракційній структурі Верховної Ради та Ваше особисте бачення себе в групі “Центр”.

Сьогодні передчасно говорити про якісь виразні принципи роботи депутатської групи “Центр”. В ній зібралися свободолюбові люди, які не бажають підкорятися будь-якому диктату. Разом з тим, сьогодні відбувається непростий процес формулювання як раз принципів, про які ви говорили, роботи групи. Не секрет, що частина депутатів-членів групи симпатизують одному з кандидатів в президенти – В. Ющенко. Дехто займає нейтральну позицію щодо учасників виборчого процесу. При цьому є розуміння, що група буде реальним політичним суб‘єктом, якщо чітко визначить свої власні позиції, що розділяються усіма членами депутатської групи.

Група “Центр” враховується активними учасниками парламентських угрупувань при визначенні ними як власних перспектив, так і перспектив парламенту. Тому Ви можете побачити в різних аналітичних матеріалах посилання на групу “Центр” як перспективного учасника майбутніх парламентських перегрупувань, процесів можливої зміни конфігурації парламентської коаліції. Ми цього не виключаємо, але хочемо бути активними рівноправними учасниками цих процесів, а не їх об‘єктом. Я маю надію, що у складі групи буду працювати спокійно і ефективно до кінця каденції.

Дмитро Редько
Центр політологічного та економічного аналізу“Київ - ХХІ”