ІНТЕРВ'Ю

ІНТЕРВ'Ю З ГОЛОВОЮ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ ВАСИЛЕМ ЧЕРВОНІЄМ ДЛЯ ЛЬВІВСЬКИХ ЗМІ

2007-06-25

Вас, пане Василю, вважають одним із лідерів національно-демократичного відродження України, і Ви починали свою активну політичну діяльність ще з боротьби за незалежність України, в радянські часи. Що ви, як рівненчанин,  можете сказати про Юрія Луценка, прізвище якого зараз часто згадується? Адже думки щодо Луценка є суперечливі, абсолютно протилежні.   

Я стояв біля витоків відродження української незалежності на Рівненщині. Мною створено перший осередок тоді ще Товариства шанувальників української мови імені Тараса Шевченка. Це сталося 27 вересня 1988 року – в Будинку культури хіміків ми провели установчі збори  Товариства шанувальників української мови і культури. Я разом з своїми однодумцями, а це переважно молоді спеціалісти з різних рівненських підприємств, випускники київських, рівненських і львівських вузів створили перший осередок в складі приблизно 50 чоловік. З цього осередку виросла рівненська “Просвіта”. Я став головою першої організації обласної “Просвіти”.  Це був 89-й рік. Тоді ж мною разом з однодумцями був створений перший осередок Народного Руху України за перебудову. Установча конференція була проведена в тодішньому кінотеатрі “Аврора”.   Всіх людей, які стояли біля витоків створення “Просвіти” і Народного Руху України за перебудову,  знаю особисто.

Які противники створенню цих організацій і відновленню української незалежності? Луценко, як і його батько, разом з ветераном НКВД, двічі героєм соцпраці Володимиром Плютинським, який в своїх спогадах писав як знищував бандерівців. Сім’я Луценків-Плютинського виступила на підтримку ГКЧП. Неодноразово Юрій Луценко виступав проти тризуба, синьо-жовтого прапора, проти відновлення української назви міста Рівне, проти відновлення історичної назви міста, особисто виступав проти зняття памітника Леніну в місті Рівне. І ще багато років після проголошення незалежності активно під червоним прапором з серпом і молотом в складі комуністичної, а потім соціалістичної партії, проводив акції в Рівному. Були сутички, і неодноразово Луценка ми ганяли по місту, коли він виходив з червоними прапорами. Коли він втерся в довіру до Президента України Віктора Ющенка, і черговий  раз змінив свою партійність, покинувши тонучий корабль соцпартії, як колись він покинув  тонучий корабель компартії, Луценко повів антиукраїнську кадрову політику в Міністерстві внутрішніх справ. Взагалі, я вважаю, що головним критерієм керівника, за яким можна його оцінити, є кадрова політика. Це альфа і омега в діяльності будь-якого керівника на державній посаді. Так ось хочу сказати, що жодних змін в МВС  не було проведено. Тобто ми так і не дочекалися, що радянська міліція в Україні стала європейською поліцією. Тричі не пересіяний склад офіцерського корпусу МВС, так як це робили країни колишнього радянського концтабору, соцтабору. Для того, щоб позбавитись корупції, зробити міліцію не інтернаціональною, а національною, патріотичною (ви знаєте – в Сербії, Польщі, в інших державах перетрушували тричі повний склад міліції, щоб зробити її поліцією). Луценко про це навіть не заїкався. Як і ніколи не заїкався і не буде заїкатися про декомунізацію українських вулиць та майданів, зняття памятників Леніну. Тому що був і залишився комуністом в душі. Тобто не стояло завдання взагалі перетворити радянську міліцію на українську поліцію європейського зразка.  Більше того, на посадах, можна сказати, він відновив всіх тих гекачепістів і тих людей, які займалися фальсифікацією на виборах під час помаранчевої революції. Для прикладу, взяти Рівненську область. Полковник Мельниченко, присланий Януковичем з Харкова перед виборами Президента України, організовував разом з бандитами, які ночували в його кабінеті, підпал виборчих скриньок на виборчих дільницях в місті Рівне (це встановлено слідством). Підкидання “їжаків” під львівські автобуси, які рухалися через Рівненську область, і один з них потрапив в ДТП за Дубно біля Варковичів, перекинувся в кювет – люди постраждали. Організовували так звані каруселі на виборчих дільницях. Ці міліціонери встановлені, газета “Волинь” про це написала. Але замість того, щоб притягнути до кримінальної відповідальності, або, хоча би, вигнати з міліцейських рядів полковника Мельниченка і покарати рівненських офіцерів, які займалися фальсифікацією, Луценко дав команду їх не чіпати, а проти газети ”Волинь” і проти Червонія, який назвав поіменно всіх цих негідників, сказав судитися. Більше того, хто не буде судитися – того виженуть з міліції. І по сьогоднішній день працівники міліції судяться з Червонієм, з газетою “Волинь” за те , що вони сказали правду про янучарів, які працювали на перемогу Януковича незаконними, антиконституційними методами. І ще один штрих до справжнього політичного портрету брехуна року Юрія Віталійовича Луценка. В Рівненській області було два офіцери міліції під час виборчої кампанії, які відкрито висловилися за підтримку кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. Це виходець з Дубенщини, який на той час керував одним із підрозділів міліції в Луцьку, Вячеслав Чайка, полковник міліції. Він виступав на 5-ому телеканалі з підтримкою помаранчевої революції, на Майдані на Хрещатику, в кількох газетах. А також Едуард Герасимчук, який очолив ДАІ в Рівненській області після помаранчевої революції, і відповідав за штабну роботу штабу Ющенка на півночі області в Рокитнівському, Зарічненському, Дубровицькому районах. Це важкі такі райони під Білоруссю. Обох він звільнив. Він не хотів їх призначати, але призначив під тиском громадськості, маючи на увазі негайне їх звільнення. Так і сталося. Кілька місяців ці патріоти України пропрацювали на посадах і він їх звільнив. А от друга сім’ї  Дімурова, осетина, який ніколи не працював в міліції, а завідував піонерським табором “Електронік” в Рівненському районі, взяв заступником начальника УМВС по господарській частині. Ось така кадрова політика Луценка! Якщо запитати у Луценка, скільки націоналістів він призначив на посади в 27 УМВС і в центральному апараті міністерства, то відповіді ви не дочекаєтесь. Жодного націоналіста він не призначив на посади, але методично і системно звільняв їх з посади. Я  навів два приклади по Рівненській області звільнення достойних людей. Я вже не говорю про те, щоб когось там із лав УНСО, Свободи, чи Української народної партії він би призначив на посади. Це абсолютно виключено. Тобто, одна справа – це слова нашого землячка Луценка, зовсім інша справа- це його діла. По ділах їх пізнайте їх – казав Господь. Якщо взяти ділам Луценка, то це є суцільні антиукраїнські кадрові рішення. Я вже не говорю про відновлення хабарництва за часів Луценка, при ньому, точніше, відновлено цей потік хабарів – я думаю, що це не без його благословління. Міліціонери говорять, що і за звання, і за посади, і за звільнення,  і за призначення, і за нагороди, на дні народження, і т.д. Весь цей ганебний букет розцвів буйним пишним цвітом при керівництві Юрія Луценка Міністерством внутрішніх справ.

Пане Василю, якраз відштовхуючи від останніх ваших речень, а, власне, щодо унсовців, багато звинувачає Луценка в тому, що на його показах були засуджені унсовці під час акції “Україна без Кучми”.

Я розмовляв зі Шкілем, народним депутатом, іншими активістами УНА-УНСО, які потрапили за грати і сиділи в СБУ. Про що вони говорять. По-перше вони дивилися відеозапис допиту Луценка, який здавав повністю членів УНА-УНСО. По-друге, загальновідома річ, організатором акції “Україна без Кучми” Луценко себе називає. Постає запитання: “Чому організатора не посадили, а посадили виконавців?”. Так чого ж він не сів? Чому він не сидів? А от і відповідь – він всіх здав. І саме тому, що він здав – його випустили. Він є елементарний стукач. Ну а біографія його, мабуть, відома – він старший лейтенант КГБ СССР запасу. Його батько 1-ий секретар обкому компартії врятував його від Афганістану і прилаштував його разом з двома випускниками Львівського політеху для прикриття Луценка. Якби  сам Луценко служив би в центрі міста Рівне у військовій частині КГБ СССР - то це б занадто було, скажімо так, демонстративно.  А так взяв трьох випускників, в тому числі свого сина, тобто дружбанів, і влаштував їх у військову частину КГБ СССР, де Луценко дослужився до старшого лейтенанта за два роки. Тобто прийшов лейтенантом, вийшов старшим лейтенантом. І як кажуть очевидці, на чорній батьковій “Волзі” привозили його щодня, ночував вдома, харчувався у мами – служба йшла.

І ще до Вас таке запитання. В колах київських аналітиків розповідають, що проект “Луценко” виник два роки назад як проект на 2009 рік, на президентські вибори. При цьому називаються прізвища Клюєва та Безсмертного. І цей проект мав бути проти Тимошенко, аналогічний проекту “Вітренко – проти Мороза”. Якщо Луценко мав би когось з перших атакувати, як це він робив щодо Кушнарьова, Щербаня, то це мав би бути Клюєв, стосовно якого найбільше звинувачень у організації фальсифікації виборів. Чому Луценка щодо Клюєва мовчить, адже жодного випаду проти Клюєва він не зробив?

У Вас правильний хід думок, але це питання не до мене, а до Луценка. Я хотів би сказати, що загальновідомо, що кошти він одержує від олігарха Жванії, за яким стоїть Березовський. І менш відомо те, що кошти  також йому дає “Приват” і його власник єврей Коломойський. Це менш відомий факт, але це факт. Про це говорять багато аналітиків. Так що висновки, як то кажуть, робіть самі - чи є він самостійною фігурою, чи він є маріонеткою в руках олігархів.

І щодо останніх заяв Юрія Луценка що Ви можете сказати?

Ця заява його в Донецьку чи Дніпропетровську про те, що мегаблоку “Нашої України”, Української правиці” і “Народної самооборони” не на часі ставити питання  про членство України в НАТО, про визнання УПА, про єдину державну українську мову, я вважаю це є справжнє обличчя Луценка – глибоко антиукраїнське, цинічне. І, взагалі, я вважаю, що з колишніми комуністами, кагебістами та атеїстами, наприклад як Луценко, Україні не по дорозі. А те, що Луценко атеїст, він, до речі, не приховує. Допоки не буде прийнято закон про люстрацію, допоки вчорашніх комуністів і  кагебістів, таких як Луценко, Україна не позбавить права працювати на державних посадах, в нас завжди в українській нації будуть проблеми. Ми повинні пройти європейський шлях через закон про люстрацію. Луценкам не місце в органах державної влади!

Чому, все-таки, Ющенко, Балога безпосередньо штовхають Луценка на так званого лідера національно-демократичних сил?

Наразі мені невідомо. Можливо вони так само не хочуть прийняття закону про люстрацію. Можливо це просто недооцінка цієї постаті. Це – другий Мороз. Можливо вони цього ще не зрозуміли.