АНАЛІТИКА > ПОЛІТИКА

 

ЛУЦЕНКО − ЕЛЕМЕНТАРНИЙ СТУКАЧ

 

2007-07-05

Про місце сина Богдана Хмельницького Юрася в українській історії знає нині кожен старанний школяр.

А ось яку роль відведено у ній лідерові "Народної самооборони" і ймовірному "головнокомандувачу" виборчого списку мегаблоку пропрезидентських сил на майбутньому достроковому голосуванню (якщо він, звісно, відбудеться) Юрієві Луценку, спрогнозувати достеменно не може ніхто. Тим часом частота публікацій у ЗМІ про екс-соціаліста та екс-міністра внутрішніх справ пана-товариша Луценка сьогодні перевершує усіх знакових вітчизняних політиків.

Відомо, що Юрій Віталійович ще з початків своєї карколомної політичної кар`єри любив "піаритися". Робив він це успішно, коли почав претендувати на роль трибуна в СПУ. Потім удосконалював свою ораторську майстерність під час акції "Україна без Кучми". А коли нарешті отримав міністерське крісло головного міліціонера країни, то язик його відпочивав, мабуть, тільки під час сну (та й то сумнівно).

Коли запахло виборами, Юрій Віталійович відразу взявся за новий політичний проект "Народна самооборона", який замаскував під громадську організацію.

"УіЧ" вже торкалася теми, якими методами Луценко і його соратники фактично приватизували партію "Вперед, Україно!", котру очолює від дня її заснування один з найшляхетніших українських політиків Віктор Мусіяка.

Сьогоднішня ситуація зі створенням виборчого блоку "Народна самооборона" і з уже доконаним фактом входження його у майбутній пропрезидентський мегаблок викликала негативну реакцію як з боку багатьох представників партії "Вперед, Україно!", так і з боку чільних репрезентантів "української правиці". Так, Віктор Мусіяка неодноразово заявляв, що він особисто ніколи не погодиться бути в одному списку із представниками "НУ". У поширеному прес-релізі Демократичної платформи партії "Вперед, Україно!" від 26 червня 2007 року написано, що брутальні, антидемократичні методи Юрія Луценка призвели до знищення партії "Вперед, Україно!", а "диктатор" Луценко і далі вдає зі себе демократа.

У цьому ж документі вказано, що "верхом цинізму є те, що угодним луценківцям організаціям роздано статут партії "Вперед, Україно!", де, зокрема, зазначено, що мета партії -- "строительство в Украине социалистического общества".

Проти дій та заяв Юрія Луценка виступили і представники "Української правиці", зокрема лідери УНП та НРУ Юрій Костенко і Борис Тарасюк. Але найбільше йому дісталося від свого земляка, голови Рівненської обласної організації УНП Василя Червонія. Той у спеціальному інтерв`ю для представників львівських ЗМІ заявив: "Я розмовляв з Андрієм Шкілем, іншими активістами УНА-УНСО, які потрапили за ґрати і сиділи в СБУ (після акції "Україна без Кучми" -- М.Г.). Про що вони говорять? По-перше, вони дивилися відеозапис допиту Луценка, який здавав членів УНА-УНСО. По-друге, загальновідома річ: організатором акції Луценко називає себе. Постає запитання: "Чому організатора не посадили, а посадили виконавців?" А от і відповідь -- він усіх здав. І саме тому, що він здав, його і випустили. Він є елементарний стукач..."

У цьому контексті доречно прозвучить патетичне запитання відомої публіцистки Тетяни Коробової: "А що таке? А залітна зозулька Балога виштовхує з рідного нанайського гнізда яйця партзасновників. Разом з носіями".

Партія "Вперед, Україно!" вже на собі відчула цей процес. Невже аналогічне "задоволення" чекає і "Нашу Україну"? Бо "фантомас" таки розійшовся не на жарт.

Мирослав Греділь

 “Україна і час”

 

Copyright by "Центр політологічного та економічного аналізу "Київ - ХХІ"